17.06.2026

Психічний примус в умовах окупації. Коли він враховується законом?

Стаття 40 Кримінального кодексу України передбачає, що психічний примус сам по собі не звільняє особу від кримінальної відповідальності. На відміну від непереборного фізичного примусу, який може повністю позбавити людину можливості керувати своїми діями, прямий чи опосередкований вплив на психіку людини з метою змусити її вчинити злочин або відмовитися від певних дій обмежує свободу вибору, але не виключає її повністю.

Під час розгляду таких справ правоохоронні органи та суди встановлюють конкретні обставини: хто здійснював примус, у якій формі він проявився, які наслідки загрожували особі чи її близьким у разі відмови виконати певні дії, а також чи мала людина можливість уникнути участі у протиправній діяльності.

Показовим прикладом такого примусу стали псевдореферендуми, які окупаційна влада проводила у вересні 2022 року на тимчасово окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Під час голосування людей нерідко супроводжували озброєні особи, які контролювали процес волевиявлення та фактично створювали атмосферу залякування. У таких випадках фізичний вплив міг бути відсутнім, однак психічний тиск був очевидним.

Водночас кожна ситуація є індивідуальною. Остаточна правова оцінка залежить від усіх встановлених обставин справи, які досліджуються правоохоронними органами та судом.